Винники: Львівська Гренландія або До чого догосподарювалися «ведмеді у владі»
Засніжена весна 2013 прийшла несподівано і суворо. У перші тижні березня засипало снігом чи не всю Західну Україну. Однак, якщо інші міста та селища нашого краю в періоди перерви між сніговими завіми вдало побороли наслідки негоди – Винники просто вирішили перечекати: мовляв – само зійде. Саме така філософія – бездіяльності, байдужості і капарництва – є основним гаслом, якого дотримується нинішній міський голова Винник Сергій Уваров.
Це дурниці, що містом ні пройти, ні проїхати, що частина городян сидить без гарячої води, що в магазини не можуть довезти навіть хліба (!), а з першими днями потепління багатьом домівкам реально загрожує підтоплення… Бо проблеми міщан меру «по цимбалах» - він, мов той бурий ведмідь, сидить собі у теплій берлозі і, посапуючи, чекає тепла. В час виходу в люди пан бургомістр не має проблем: їздить у великій дорогій машині, хліб споживає виключно з салом і під віскі, а вода та інші блага цивілізації – завжди є в елітних саунах.
Тим часом Винники поступово перетворюються у таку собі львівську Гренландію. Снігом замітає навіть дорогу до мерії! Та пану голові ліньки займатись господаркою (та й для чого витрачати кошти на пальне для снігоприбиральних машин – ці гроші можна просто гарно списати у звіті, і ніхто не доведе ), бо він вірить у свого виборця – його виборець дорослий і сильний, він має шуфлю і вміє відкидати сніг! Ось така нехитра логіка: не царська то справа прибирати місто – люди самі впораються, якось.
Отож, винниківчани перезимували зиму – перезимують і весну. Без найменшого втручання свого законного керманича – пана бургомістра Уварова. Хай він собі не хвилюється і спокійно відігрівається у теплому лексусі. Бо шкідливо можновладцям тратити нервові клітини, адже ті ще знадобляться для більш потрібних і вигідних справ: от розтане сніг і знову зазеленіє парк (такий омріяний і ласий шматочок дорогої землі), доведеться з новими силами вступати у боротьбу з власною
громадою. Окрім того, і будівельні афери треба довести до логічного завершення. Так би мовити: копійка до копійки…
А поки: хай сніжить собі. Мер – не шаман і не може розігнати хмари (на тому пан Уваров і стоїть!). А те, що місто у колапсі і ніхто його не прибирає – то не хвилює нашого «винниківського ведмедя». Також не турбує його аварія на водогоні чи інші комунальні «дрібниці». Бо у теплому кабінеті мерії на облюбованому кріслі на голову нічого не капає, «капає» хіба меру в кишеню – за дозволи, землевідведення, узаконення об'єктів та інші важливі і такі коштовні автографи на потрібних документах.
А ми, мешканці Винник, тим часом маємо самі дати собі раду і раз та назавжди забути про уповання на владу. Бо влада нас має «в носі» (за виняками короткотермінових проявів любові у передвиборчий період). Наша винниківська влада живе виключно у своєму світі – світі хабарів, здирництва, афер і антиморальної поведінки…
І до погоди. Ми, на жаль не можемо впливати на погоду і обирати чи світитиме сьогодні сонечко, а чи литиме дощ. Однак ми можемо обирати собі владу – і тільки від нас залежить чи буде порядок і добрий господар при владі, а чи буде злодій та хабарник.
